Федашко Ігор Романович - лікар гінеколог

У липні 2022 р. моя дружина Галина завагітніла. Це була дуже бажана вагітність для нас обох. На перших тижнях вагітності, у зв’язку з болями та опуханням правої ноги, дружина звернулась на обстеження до судинного хірурга. Лікар провів обстеження і поставив діагноз «флеботромбоз правого підколінно-гомілкового сегменту». Лікарем рекомендовано до родорозрішення колоти препарат «Клексан» та приймати «Флебодію». Вся вагітність проходила без ускладнень і ми з нетерпінням чекали на народження нашого синочка. У перших числах квітня ми звернулись до лікаря-акушер-гінеколога Федашка І. Р. у новостворене пологове відділення Лікарні Святого Миколая, що є відокремленим підрозділом ТМО №1, для знайомства та подальшого ведення пологів у Галини. Дружина відразу повідомила лікаря Федашка І. Р. про наявний в неї тромбоз та лікування препаратом «Клексан». Лікар запевнив нас, що не вважає тромбоз ускладненням і що в його практиці багато позитивних пологів з таким діагнозом, але як в подальшому з’ясувалося не в нашому випадку. 20 квітня в дружини почались переймоподібні болі і ми відразу поїхали в пологове відділення. Приблизно о 1.00 год. 21.04.2023 лікар Федашко І. Р. механічно пробив навколоплідний міхур, пологова діяльність пришвидшилась, але дитинка все ще не могла народитися. О 3.00 год. Федашко І. Р. оглянув дружину. В цей час Галя почала задихатися та блювати. Лікарі продовжували переконувати нас, що такий стан жінки це нормально і все відбувається за планом. За декілька хвилин Галя втратила свідомість. Лікар Федашко І. Р. сказав, що це больовий шок, в неї почалися судоми. Після цього її забрали в операційну, де провели кесарський розтин. Після операції Федашко І. Р. поінформував мене, що змушений був видалити матку з придатками через кровотечу, і що дружина у важкому стані. Лікар попросив мене привезти всі документи про перебіг тромбозу. Увага! Лише на цьому етапі в лікаря виникло бажання ознайомитись з документами… До цього він легковажено нас переконував, що все пройде добре, аби ми не хвилювались, бо йому чи з тромбом чи без тромба… все легко… Жодних профілактичних заходів лікар не вжив, аби в дружини не було проблем у пологах, жодного консиліуму чи залучення суміжного фахівця, завідувача відділення нічого… просто пустив Галину в пологи… 22.04.2023 лікарі реанімаційного відділення поінформували мене, що дружина в комі та що в неї порушена мозкова діяльність. На сьогодні стан дружини стабільно важкий, вона і надалі в комі, постійно температурить. У новонародженого сина гіпоксично-ішемічна енцефалопатія 2 стадії. Отак завершились пологи через недбалість і легковажність лікаря Федашка І. Дружина прийшла в пологове відділення своїми ногами, без будь-яких захворювань, а тепер у кращому випадку залишиться глибоким інвалідом або все закінчиться смертю… про що мене повідомив головний лікар лікарні на консиліумі… Одна мить, один неправильний вибір (неправильний вибір лікаря) … і все, що так довго планували і про що мріяли, розлетілось як картковий будинок. Лікар Федашко І. Р. привів у виконання «вирок» нашій сім’ї. У новоствореному пологовому відділенні, яке позиціонують, як одне з найсучасніших і з найфаховішими лікарями, на сьогодні не забезпечено якісної медичної допомоги. Виходить, що в 21 столітті жінкам з тромбозом не можна народжувати… Бажаю, аби ваш вибір лікаря не був таким трагічним як вибір нашої родини…

Вже пройшов 1 рік і 3 місяці від того дня, як я народила, а ще досі важко згадувати і писати цей жах. Вагітність проходила чудово і без ускладнень. За пологи домовлялась особисто, лікар дуже сподобався як людина і хвалили як професіонала. В лікарні по аналізах і огляді все було чудово. Вагітність перша. О 12 ночі 27.10.2019 в мене відійшли частково води, оглянули на кріслі і сказали збиратись в родзал. Я була приємно схвильована, тоді ще думала як все буде проходити чудово. Прийшовши в палату мене зустріла черговий акушер, дуже приємна як на перший погляд жіночка, допоки ми не розговорись і мені не почали нагло хамити. Тоді я ще не розуміла чому так (акушерка знала, шо я не народжу до кінця її зміни, і не буде винагороди). Прийшов лікар, оглянув,сказав триймати таблетки «окситоцин»(і чомусь постійно повторював «у тебе високе лоно, буде трошки важко»). Схватки були до 10 ранку, я запитала в лікаря чи ще довго, відповіли що вже готова до потуг, тільки ще потрібно поставити капильнецю (також окситоцин). Сказали лягти на бік та підтягнути зігнуту ногу в коліні до верху, я подумала що так може треба спочатку полежати але коли пішла схватка сказати тужитись. Скільки в такому положенні я тружилась не пам’ятаю, але біль була адська. Дитина не народжувалась, на кінець схватки «тікала» назад. На пологах був присутній мій чоловік. Лікарями і акушерками було вирішено, що в такому положенні мені не вийде народити, тому запитали в чоловіка чи він допоможе. Він тримав мене попід руки, а я присіла і чекала схватки, так теж не вийшло, тільки порвалась. Я почала панікувати та перейматись за дитину, тому почала дуже просити мене прокесерити. На що мені відповіли, що «все нормально, сама народиш!». Тоді в палаті було вже дуже багато лікарів, вони збігались на мій крик, питали що не так і давали якісь поради. Далі сказали лягти на крісло,на спину та тужитись, коли після якогось періоду часу так нічого і не получилось, попросили чоловіка підперти мені спину, коли лікар з прямої руки почав витискати мою дитину + мене розрізали! Після того, як дитинку витиснули, почали витискати плаценту «місце» + ще й почистили. Дитинка була обвита пуповиною це вони знали ще до пологів. Потуги тривали 2,5 години. Я подумала тоді, Боже, ну й намучались вони зі мною, і сказала чоловіку заплатити більше ніж мали. Результат таких «домовлених» пологів у дитини: перелом правої ключиці, проблеми з шиєю, асфіксія, проблеми з кульшовими суглобами. І зараз через отакі роди в яких моя дитина задихалась,ще й ставлять діагноз затримка психо-мовленнєвого розвитку. У мене 16 швів і перелом тазової кістки, про яку лікарі знали і навіть не попередили, вже мовчу про мій стан моральний після цього всього. А, доречі по виписці мої пологи пройшли суперово!) Ну хто б сумнівався)) Хотіла написати заяву і подати до суду, але цей час і нерви вирішила краще витратити на лікування моєї дівчинки. Невропатологи, ортопеди, педіатри, масажисти і інші лікарі з якими ми лікуємось кажуть «дякуйте Богу, що дитинка може ходити і без ДЦП». Я дякую і знаю, що кожен заплатить за свої помилки. Хочу тільки розповісти свою історію пологів вагітним дівчаткам, щоб вони ще раз все гарно обдумали

Вже пройшов 1 рік і 3 місяці від того дня, як я народила, а ще досі важко згадувати і писати цей жах. Вагітність проходила чудово і без ускладнень. За пологи домовлялась особисто, лікар дуже сподобався як людина і хвалили як професіонала. В лікарні по аналізах і огляді все було чудово. Вагітність перша. О 12 ночі 27.10.2019 в мене відійшли частково води, оглянули на кріслі і сказали збиратись в родзал. Я була приємно схвильована, тоді ще думала як все буде проходити чудово. Прийшовши в палату мене зустріла черговий акушер, дуже приємна як на перший погляд жіночка, допоки ми не розговорись і мені не почали нагло хамити. Тоді я ще не розуміла чому так (акушерка знала, шо я не народжу до кінця її зміни, і не буде винагороди). Прийшов лікар, оглянув,сказав триймати таблетки «окситоцин»(і чомусь постійно повторював «у тебе високе лоно, буде трошки важко»). Схватки були до 10 ранку, я запитала в лікаря чи ще довго, відповіли що вже готова до потуг, тільки ще потрібно поставити капильнецю (також окситоцин). Сказали лягти на бік та підтягнути зігнуту ногу в коліні до верху, я подумала що так може треба спочатку полежати але коли пішла схватка сказати тужитись. Скільки в такому положенні я тружилась не пам’ятаю, але біль була адська. Дитина не народжувалась, на кінець схватки «тікала» назад. На пологах був присутній мій чоловік. Лікарями і акушерками було вирішено, що в такому положенні мені не вийде народити, тому запитали в чоловіка чи він допоможе. Він тримав мене попід руки, а я присіла і чекала схватки, так теж не вийшло, тільки порвалась. Я почала панікувати та перейматись за дитину, тому почала дуже просити мене прокесерити. На що мені відповіли, що «все нормально, сама народиш!». Тоді в палаті було вже дуже багато лікарів, вони збігались на мій крик, питали що не так і давали якісь поради. Далі сказали лягти на крісло,на спину та тужитись, коли після якогось періоду часу так нічого і не получилось, попросили чоловіка підперти мені спину, коли лікар з прямої руки почав витискати мою дитину + мене розрізали! Після того, як дитинку витиснули, почали витискати плаценту «місце» + ще й почистили. Дитинка була обвита пуповиною це вони знали ще до пологів. Потуги тривали 2,5 години. Я подумала тоді, Боже, ну й намучались вони зі мною, і сказала чоловіку заплатити більше ніж мали. Результат таких «домовлених» пологів у дитини: перелом правої ключиці, проблеми з шиєю, асфіксія, проблеми з кульшовими суглобами. І зараз через отакі роди в яких моя дитина задихалась,ще й ставлять діагноз затримка психо-мовленнєвого розвитку. У мене 16 швів і перелом тазової кістки, про яку лікарі знали і навіть не попередили, вже мовчу про мій стан моральний після цього всього. А, доречі по виписці мої пологи пройшли суперово!) Ну хто б сумнівався)) Хотіла написати заяву і подати до суду, але цей час і нерви вирішила краще витратити на лікування моєї дівчинки. Невропатологи, ортопеди, педіатри, масажисти і інші лікарі з якими ми лікуємось кажуть «дякуйте Богу, що дитинка може ходити і без ДЦП». Я дякую і знаю, що кожен заплатить за свої помилки. Хочу тільки розповісти свою історію пологів вагітним дівчаткам, щоб вони ще раз все гарно обдумали.